|
Віддновлення Хрещатика. Фото 1944 р. |
|
Протягом Другої світової війни і після неї Радянський Союз твердив, що еклектичні будівлі Хрещатика і прилеглих районів були знищені військом німецьких загарбників. Проте, в середині 1960-тих років "Совєти" визнали, що руйнування було здійснене радянськими агентами, і стали вихваляти, його, як героїчні вчинки комуністичних, партизанів.
|
Зведення нових будинків. 1950 р. |
|
Після війни Хрещатик визнано за головний урбаністичний осередок столиці Української Радянської Соціалістичноі Республіки, місце для громадських святкувань та офіційних парадів. Його перебудували, забудувавши частину вулиці спорудами що стали зразками кричущого несмаку в стилі "соціалістичного реалізму". В процесі реконструкції (арх. А.В.Власов, А.В.Добровольський, В.Д.Єлізаров, А.І.Заваров, А.І.Малиновський і Б.І.Приймак, інж. І.А.Скачков) вулицю було розширено в два рази (до 100 метрів).
Місце, де стояла Міська Дума перетворено на відкритий простір, площу Калініна. Як уявляв собі російський архітектор Власов, площа Калініна мала бути одним з найголовніших пунктів на ньому. Але проект був невдалий, і в 1970-тих роках площу Калініна простудійовано ще раз, знову перебудовано і переназвано площею Жовтневої революції.
Над головним майданом Української Радянської Республіки запанувала велетенська статуя Леніна, поставлена перед величезним готелем "Москва".
|