Щоб ознайомитися з Брамою Заборовського, треба вийти під південною в'їзною баштою на Володимирську вулицю і, повернувши праворуч, обігнути наріжний житловий будинок, пройти по Георгіївському провулку вздовж західної межі заповідника.
З боку Георгіївського провулка зберігся первісний монастирський мур, збудований у 1745-1746 роках. Такий мур оточував увесь монастир у XVIII столітті, а в XIX-у міру забудови території житловими будинками - стару огорожу в багатьох місцях було зруйновано і споруджено нові цегляні стіни з боку Володимирської вулиці та Софіївської площі. До наших днів збереглися тільки окремі ділянки муру XVIII століття по Георгіївського провулку, Стрілецькій вулиці й частково - біля дзвіниці на Софіївській площі.
Кам'яну огорожу XVIII століття викладено з цегли на вапняному розчині. Її висота - близько чотирьох метрів. Стіна розчленована пілястрами й увінчана карнизом складного профілю. По низу проходить двохуступчастий цоколь.
У глибині Стрілецького провулка, відступивши від лінії огорожі, стоїть Брама Заборовського - один з найчудовіших творів українського барочного мистецтва. Браму збудовано в 1746 році як західний парадний в'їзд на територію митрополичого двору. Свою назву вона дістала від імені замовника - київського митрополита Рафаїла Заборовського. Заборовський був освіченою людиною, захоплювався архітектурою і будівельною справою, добре креслив і малював. Для здійснення своїх широких будівничих задумів він залучив Й. Шеделя, який створив у Києві кілька визначних споруд. Брама Заборовського - одне з кращих творінь архітектора.
Сучасна пам'ятка є лише частиною брами XVIІІ століття, яка являла собою кам'яну споруду прямокутної форми розміром 16,5Х13,5 м. У середній частині брами був арковий проїзд завширшки близько 4 м, з боків його - кордегардії (сторожові приміщення). Із західного і східного боків над проїздом височіли пишні барочні фронтони.
У XVIII столітті до Брами Заборовського з боку Золотих воріт вела вулиця, в перспективі якої за парадною брамою височів ансамбль Софійського монастиря з палацом митрополита на першому плані. У XIX столітті в зв'язку з переплануванням території Києва Брама Заборовського опинилась у глухому провулку, а рівень землі перед нею підвищився майже на метр. Тому в 1822-1823 роках браму було замуровано, кордегардії розібрано, а на місці митрополичого двора посаджено сад, Від первісної споруди брами зберігся лише її західний портал з фронтоном.
