Дзвінниця


Акварель М. Сажина 1840-і рр.

Висока дзвіниця домінує над територією Софійського заповідника. Спорудження її зі східного боку собору було продиктоване топографією міста, яка склалася історично,- наявністю Софійської площі.
Дзвіниця була першою кам'яною спорудою, збудованою на подвір'ї Софійського монастиря після пожежі 1697 року, її споруджено в 1699- 1706 роках. У 1709 році біля стін дзвіниці відбулась урочиста зустріч переможців Полтавської битви на чолі з Петром І, тому її часто називають Тріумфальною.


Літографія невідомого художника 50-60-ті рр. ХІХ ст.

     Спочатку споруда була триярусною. Архітектор дзвіниці невідомий. У документах збереглося лише ім'я "кам'яних справ підмайстра" Сави Яковлєва, який брав участь у будівництві.
     Невдовзі після закінчення будівництва верхні яруси її внаслідок землетрусу почали руйнуватися. В 1744-1748 роках дзвіницю відбудовано під керівництвом відомого петербурзького архітектора Й. Шеделя. Два верхніх яруси було розібрано і замість них споруджено нові. Над виконанням ліпного декору фасадів працювали талановиті українські майстри з Жовкви Іван і Степан Стобенські. Нова дзвіниця теж була триярусною, її вінчав барочний купол з високим позолоченим шпилем.
     У 50-х і 70-х роках XX століття дзвіниця капітально ремонтувалась, оновлювалась позолота купола.
     Висота дзвіниці-76 м. Її композиція пірамідальна: чотири архітектурних об'єми поступово звужуються догори і завершуються куполом. Два нижніх яруси прямокутні в плані, верхні-восьмикутні.      У другому ярусі зберігся дзвін, відлитий у 1705 році талановитим київським майстром Афанасієм Петровичем. Він прикрашений багатим рослинним орнаментом, який широким фризом охоплює шийку дзвона і тонкою стрічкою проходить по його нижньому краю. Вага дзвона - близько 13 тонн.


Вид зі сходу. Фото 80-тих років ХХ ст.	Фото Бориса Самійленка	Фото Бориса Самійленка

<<Інетр'єр собору | Зміст | Півленна в'їзна башта>>